Приклад того, як спільна творчість та штучний інтелект перетворили голоси громади на стратегічний план розвитку
Stanwell — це невелика громада в Спелторні, графство Суррей, Велика Британія, розташована лише за декілька хвилин від аеропорту Хітроу. Незважаючи на близькість до одного з найбільших аеропортів Європи, Stanwell залишається глибоко локальним, майже «внутрішнім» світом — місцем, де багато сімей живуть протягом поколінь, де люди знають своїх сусідів і де справді цінують спокій, зелені простори та відчуття «власного кола».
Це і сильна, і вразлива місцевість: поряд із глибокою прихильністю до місцевості існують серйозні виклики — від бідності та транспортної ізоляції до проблем із безпекою та браком можливостей для молоді.
Водночас Stanwell — це місце зі значним потенціалом: активна інфраструктура громади, школи, волонтери, місця для зустрічей та люди, які щиро прагнуть змін.
Коли ми розпочали проєкт Stanwell разом з Active Surrey та Voluntary Support North Surrey, ми розуміли, що спочатку потрібно глибоко зрозуміти це місце та його мешканців. Але стандартні методи опитування не можуть забезпечити необхідну глибину. Це місце з надзвичайно сильним почуттям приналежності до місцевості, з власними історіями, суперечностями, емоціями, образами та гордістю. Щоб зрозуміти його, одних питань було недостатньо. Нам потрібні були справжні розмови — щоб слухати та читати між рядками.
Так з'явилася концепція Stanwell Speaks — проєкт, в рамках якого 145 розмов з мешканцями (приблизно 1% від усього населення) стали не просто збіркою думок, а даними, структурою та стратегічними рішеннями.
Це історія про те, як технологія та людська емпатія працюють разом.
Пошук істини: як ми зібрали голос громади
Ми обрали метод, який дозволяє людям говорити вільно, природно та у своєму темпі — метод ціннісного дослідження.
Не опитування чи анкети, а щирі розмови в місцях, де люди зазвичай проводять свій час: продовольчі банки, бібліотеки, церкви, кафе чи громадські центри.
Люди говорили про все: що їх надихає і що їх лякає; що їх турбує і що вони цінують; чого, на їхню думку, бракує і що вони хотіли б захистити.
Ми отримали живий матеріал — дуже обширний і дуже «людський».
145 розмов означали десятки годин аудіозаписів і сотні сторінок нотаток.
Це були історії, емоції, фрагменти повсякденного життя, велика суміш фактів і досвіду.
Це була саме та реальність, яку ми шукали. Але як ми могли перетворити її на реальні дані або структуру?